Декоративна тарІлка "Титан Пуруша"

Декоративна тарІлка "Титан Пуруша". Матеріал – Шамотна глина. Покриття – Ангоб (теракотова глина). Середня вага виробу – 1 кг 300 гр. Розміри: d(диаметр)29, d30 см.

Оберіг – Титан Пуруша

Оберіг «Титан Пуруша» відкриває перед людиною нові обрії, допомагає усвідомити Земний та Небесний аспекти Роду. 

Пуруша, згідно з гімном Ріґведи та трипільським символам – це уособлення космічного начала, тобто «Людина Всесвіту». Від нього, з нього народився увесь Всесвіт, все духовне та матеріальне, минуле, теперішнє та майбутнє. В гімні про Пурушу йдеться, що він складався з чотирьох чвертей: три з них виросли в небо, а одна – залишилась на землі. Остання з частин уособлювала те, що зберігалося в небесах. Тільки одна чіпка клешня коловороту – древньої свастики, спирається в Землю, вростає в неї, даруючи владу Неба, інші ж три – вбирають у себе Всесвіт.  Саме тому свастика древніх несе у собі очищення та родючість.

                                                                       Гімн Пуруші

                                                                       Ріґведа, Х, 90.

Тисячоокий, тисячоногий й тисячоголовий пуруша.

Він закрив собою всю землю, та ще й нависав над нею на десять пальців.

Пуруша – це все, що стало та стане.

Він володарює над безсмертям, над усім, що росте, завдяки їжі.

Незмірна велич його, та ще безмірніший сам пуруша.

Четверта частина його – усе суще,  три інші частини – безсмертне в небі.

На три чверті вознісся пуруша у вишину, четверта частина його залишилась на землі.

Звідси він простягнувся над тими, хто їсть, та хто не їсть.

Від нього народилась Вірадж, а за нею пуруша.

Народившись, він простягнувся на схід і на захід.

Боги, здійснюючи жертвоприношення, приносили пурушу у жертву,

Весна була його маслом жертовним, літо – дровами, осінь – самою жертвою.

Цього первонародженого пурушу освятили як жертву на жертовній траві,

Їм приносили жертви Боги, ті, що були садх’ї та ріші.

З нього, принесеного у жертву,  отримали жертовну олію,

Його перетворили на тих істот, що живуть у повітрі, лісі, поселеннях.

Від нього, принесеного у жертву, пішли ріґі й самани.

Віршовані розміри з нього виникли,  яджуси з нього виникли.

Від нього народилися коні, та інші тварини із верхніми та нижніми зубами.

Народилися від нього корови, народилися кози й вівці.

Коли розділили пурушу, на скільки частин розділений був?

Чим стали вуста його, чим руки, чим стегна, ноги?

Брахманом стали його вуста, руки – кшатрієм.

Його стегна стали вайш’єю, з ніг народився шудра.

Місяць з думок народився, а з очей – сонце.

З вуст – Індра та Агні, з дихання виник вітер.

З пуповини виник повітряний простір, з голови – небо.

З ніг його – земля виникла, а країна світла із слуху. Так розподілились світи.

Навколо нього розклали полінця, три рази по сім було приготовлено.

Коли боги скоїли жертвоприношення, зв’язували пурушу, ніби жертовного оленя

Жертвою, здійснювали боги жертвоприношення; ці дхарми були першими

 Їм, могутнім, дісталося небо, де раніше виникли боги – садх’ї.

Володіння цим символом дає людині можливість глибокого розуміння світу, зв’язок з Небом, Богами, направляє людину на шлях духовного розвитку, відкриває завісу таїнства перетворення людини на Бога, бо усі ми Боги від початку.